Хайп проти реальності дебюту Анчелотті у Бразилії

Давайте визначимо очевидне: жоден тренер — навіть триразовий переможець Ліги чемпіонів — не може змінити ДНК збірної за дві тренувальні сесії. Нічия 1-1 з Еквадором була не про провал тактики Анчелотті, а про матеріал, з яким він працює. Як аналітик даних ESPN, я побачив тривожні тенденції:

1. Смерть ‘повноцінного атакувального гравця’ Сучасні топ-команди (як Іспанія на Євро-2024) роблять ставку на таких гравців, як Педрі або Ямал — техніків, які домінують завдяки інтелекту володіння м’ячем, а не через дриблінг. Порівняйте це з Вінісіусом Молодшим: вибуховий, але передбачуваний, часто обирає безглузді соло-пробіги замість пасу (дивись його втрату м’яча на 61-й хвилині). Навіть Естевао не має просторової свідомості топ-плеймейкерів Європи.

2. Проблеми півзахисту Бразилія почала з трьох опорних півзахисників — безпечний, але показовий вибір. Бруно Гімаранес? Дешевий аналог Крооса без його пасів. Каземіро добре захищався, але коли ваш найпрогресивніший пасер — це центральний захисник (привіт, Маркіньйос), у вас проблеми. Порівняйте це з Рабйо Франції чи Родрі Іспанії.

3. Тактичні проблиски Анчелотті внесла дрібні корективи: більше вертикальних передач із захисту та використання Рішарлісона як ‘тарана’. Його син Давіде може виправити брак структурованих тренувань — це проблиск надії.

Вердикт: Потрібен час

Це був лише етап. Доки Бразилія не усвідомить технічну відстань від Європи (годувати ветеранів більше не можна), навіть геній Анчелотті не здолає кризи. Спостерігайте за його діями на Кубку Америки — але без надмірних очікувань.